Україна-Японія:

"Японські новини" в культурному просторі України.

А також "українські новини" в культурному просторі Японії

     
     
 

На головну Нагору Напишіть нам! Мапа сайту Пошук Лінки Гостьова

Оранжеве харакірі

Оранжеве харакірі Україна в японському WEB'і "Системні хайку"

 

Увага !!!
Якщо Ви побачите помилку на сайті або лінк, що не працює, — виділіть і натисніть Ctrl+Enter, і ваше повідомлення одразу буде надіслано адміністрації сайту.
Система Orphus

Доступні розділи:

 
 
 
 
 
 

Спонсори проекту

 
 
Фонд "Мрії здійснюються"

 

 
 
 
 
Рекламний блок
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 

З люб'язного дозволу автора публікуємо враження українця, що мешкає в Токіо, від відвідин українського павільйону на „ЕКСПО-2005” та авторські підсумки участі України у цій Всесвітній виставці  в Японії. Виставка, яка розпочалась 25 березня і закінчилась через шість місяців, тобто 25 вересня – на часі підвести підсумки презентації помаранчевої України в Країні сонця, що сходить. (Стаття подається в авторській редакції).

Зміст

 

Враження від українського павільйону на ЕКСПО 2005

Спочатку про позитивне в нашій експозиції:

  • біля українського павільйону ніколи не буває черги,

  • огляд української експозиції не займе у вас багато часу,

  • ви вийдете з української експозиції такі ж непереобтяжені інтелектуальним багажем, як і до входу в неї.

Скіфськи баби під прапором „Так”

А тепер просто що запам`яталось.

Зовні експозиційна будівля виглядає досить привабливо — все в гарних, яскравих кольорах, з соняхами, хмарками і вітрячками. Привабливість скінчається після входу в середину.

Ні, навіть ще до входу. Неймовірно художньо і імпозантно виглядає з лівого боку від входу в український павільйон припасована канцелярськими кнопками сама звичайна шкільна мапа світу — на папері, ламінована целофаном — з намальованою на ній червоним фломастером величезною стрілкою, вказуючою туди, де на цій мапі має знаходитися Україна. Зрозумілі, звичайно, поклики персоналу експозиції (не можу навіть собі уявити, що цей художній авангард був справді замислений дизайнерами української експозиції) — дати знати світу де ж вона є та Україна.

Мабуть таки замучили японці своїми запитаннями, чи Україна це не біля Уругваю. Але ж чи не можна було цього самого досягти більш художніми засобами? Це ж, мабуть, саме для цього і був створений «Експоцентр України» і були закликані найкращі дизайнерські сили України?..

В середині експозиції її організатори поставили трьох скіфських баб і один казан. Задравши голову догори над бабами і кількома телевізорами, вглибині побачиш, як майорить прапор з гаслом «Так!». Ліворуч виставлено чи три, чи чотири українських жіночих строї і кілька картин Марії Примаченко. Під стіною праворуч виставлено дерев`яний заступ, кілька голобель, ціпів і рубелів. Звичайно ж, присутній тут же і вулик. Ще подекуди на стінах розвішані з десяток фотографій із давнього українського життя. Пару десятків вишиваних рушників, ікон і писанок вздовж стін. На цьому, мабуть і вичерпується склад основної експозиції павільйона. (Вже написавши цей текст, я ще раз передивився інформацію на офіційному веб-майданчику українського розділу ЕКСПО.

Як стверджує, ця сторінка, наприклад «тут можна буде побачити стародавню модель людського житла епохи існування Трипільської культури»... Можливо, можливо. Немає сумніву, що щось виставлене в цій експозиції могло бути стародавньою моделлю трипільського житла, але без жодного підпису під такою моделлю її неможливо ідентифікувати навіть людині, яка чула про Трипільську культуру. Не викликає також сумніву, що досить великий відсоток відвідувачів українського павільйону не мають щонайменшої уяви про Трипілля і тому макет одного з найстаріших на земній кулі жител просто так і залишився dolly-house для українського варіанту Барбі.

Цікавою здалася мені також фраза «Друга частина експозиції, що розташована праворуч від входу, присвячена гармонійному розвитку цивілізації. На стендах та екранах демонструватимуться нові екологічно чисті технології виробництв, обробки і використання природних матеріалів.» з офіційного майданчику українського розділу ЕКСПО. Якщо з написаного мною трохи вище і цієї цитати неочевидно, про що йде мова, то ось моя підказка: праворуч від входу до павільйону знаходиться стіна, на якій вивішені три дерев`яні ціпи, ярмо (мабуть, волове), коромисло і три рубелі. Безумовно всі виставлені артифакти являються свідченням безперервного і «гармонійного розвитку цивілізації» в Україні і є зразками екологічно чистих технологій, безумовним лідером котрих є Україна. Гордість прямо розпирає груди кожного патріота України від цих «екологічно чистих технологій виробництва».)

Повернувшись лицем назад до виходу, ще можна побачити кілька великих (3-5 метрів) фотографій на тканині. Тут, звичайно ж, більшість належить темі помаранчевого Хрещатика часів революції. Присутні також кілька краєвидів Києва.

Політ „Мрії” над оранжевим вуликом

Тут же в кутку, біля входу, висять свідчення причетності України до аеро-космічних програм і її належності до технологічних лідерів світу: фото запуску ракети з написом «Sea-launch» на череві і фото літака «Мрія» АН 225. Ні під тим, ні під іншим фото — жодних підписів. Фото літака у переважної більшості японців викликає ввічливо-здивовану (як у дослідників островів Океанії, яких аборигени намагаються здивувати привезеними їм попередніми мандрівниками дзеркальцями) реакцію: «О... хікокі...», що, мабуть, має перекладатися як «Ти бач, кумо, у них теж літаки є...» Чомусь жодному з організаторів і проектантів виставки не прийшла в голову дуже проста думка, що на 2-х метровій фотографії гігант АН 225 виглядає так само імпозантно, як і кукурузник АН-2, і що без пояснення, що це — найбільший в світі літак, це зовсім неочевидно.

На кілька хвилин я перейняв на себе роль гіда української експозиції і намагався японській парі пенсійного віку своєю ламаною японською прояснити ситуацію з фотографією «Мрії». Результату дочекався миттєво. Із сонно-ввічливих очі обох зразу ж перетворилися на кругло-здивовані: «Хто б міг подумати, що в цій загадковій країні з її екологічними рубелями і ярмами випускаються найбільші в світі літаки?»

Кілька слів про те, що весь фюзеляж Боїнга 747 ціляком влазить до пуза Мрії, і що одним із застосувань «Мрії» буде перевезення фюзеляжів Боїнґів між заводами, на 180 градусів змінили відношення японських пенсіонерів до «української загадковості».

Але ж, панове проектанти і організатори! Я — не спеціаліст з літакобудування, я не спеціаліст з японської мови, яка в мене дуже далека до бездоганності. Я врешті-решт був на ЕКСПО всього лиш один день і поговорив всього лиш з двома японцями. То чи не краще було б забезпечувати цією інформацією японців прямо «від верстату», навантажувати їх інформацією про Україну і про наявні в Україні технології? Замість того, щоб займатися профанацією з вуликами...

А без ґуави Київ неможливий...

Вдалині, за спинами баб ховається щось таке з гучною назвою «Український ресторан Така хата». За сплетеним з лози тином — кілька столиків, де подаються страви з української кухні. Борщ, голубці, котлети по-київськи (які англійською називаються якось інакше, але з пояснення зрозуміло, що це мають бути саме вони). Всі страви по 1200-1400 єн (1$=110 єн).

Додатково до основного ресторану існує annex: на виході з павільйону стоїть пара столиків, де продаються солодощі. Тут вам можуть запропонувати типову українську страву «Mango Pie» разом з іншими, щоправда, дещо менш автентичними українськими делікатесами. Просто сльози нагортаються на очі, коли згадуєш, як бабуся — царство їй небесне — в дитинстві кожного ранку пекла мені на снідання запашні пиріжечки, як не з манґо, то з ґуавою.

Традиційні для України музейні експонати — надруковані на принтері аркуші формату А4 вкладені в поліетиленові пакетики з попереджувальними надписами: «Руками не чіпати» — практично на всіх експонатах (якщо і не на всіх, то на достатній їх кількості, щоб здавалося, що їх аж занадто багато) і «2-й поверх — офіс!» на перилах сходів прямо біля входу в павільйон.

Персонал виставки чудово демонструє світу найкращі взірці української гостинності. Біля входу натикаєшся на воскову фігуру хлопця у вбранні української делегації. Пригледівшися до нього трохи уважніше, починаєш розуміти, що він не восковий, а живий. Наявність парафінового вишибали з загальмованими моторними рефлексами на вході в український павільйон складає доволі великий контраст з гостинністю інших країн, де на вході вас зустрічають щирими посмішками і привітаннями японською, англійською та рідною мовами.

Навіть при величезних чергах в багатьох експозиціях вам запропонують друковані проспекти чи рекламні матеріали тих країн. Поляки, наприклад, постійно ходили вздовж довжелезної черги біля свого павільйону (сусідній з українським) і роздавали проспекти своєї експозиції. Не варто навіть і згадувати про якісь друковані матеріали з української експозиції. Їх немає.

Моживо, потрібно б згадати кілька чисел. Японські організатори ЕКСПО-2005 чекають, що виставку за весь її час відвідають біля 15 мільйонів гостей. В той же час від деяких членів української делегації ми чули інше число: на час відкриття української експозиції було завезено 3 тисячі українських буклетів...

Всі інші недоліки, як недостатня кількість проспектів, тощо можна було би, звичайно, пропустити, якби було виконане основне — якби була розроблена і втілена в життя якісна українська експозиція гідна всесвітньої виставки і гідна України. Але саме цього і не сталося. Замість цього ми маємо надзвичайно непрофесійну і дилетантську експозицію.

Дорогий Володимир Ілліч Ющенко

При перегляді нашого павільйону мене не переставала переслідувати думка, що все це я вже десь бачив. І я нарешті зрозумів де.

Ще за «совкових» часів в усіх школах на початку навчального року проводилося «Свято урожаю». На цих святах кожен клас виставляв свою власну експозицію з портретів Леніна, виклеєних на картонках розфарбованим пшоном, в обрамленні колосків жита і пшениці, і кількох перепалених невмілими школярськими руками чи руками школярських мам короваїв. Ці пшоняно-перлові Леніни мали собою засвідчувати непотамовну любов до Батьківщини і її невмирущого Вождя.

Такого ж гатунку ми побачили виставку України на ЕКСПО-2005. Таке ж відношення проектантів до всесвітньої експозиції, як до «Всесвітнього свята Урожаю». Таке ж бажання засвідчити свою вірнопідданицьку любов до оранжевого Світоча. Портрети Великого Керманича тепер замінені на оранжеві «Так!», Хрещатик і на «державні вулики». Дуже вірогідним видається, що підкреслена «оранжевість» української експозиції на загальному тлі її убогості і непрофесіоналізму пояснюється запобіганням і заграванням з Самим Ющенком, який під час візиту до Японії відвідав також і виставковий центр.

Цей факт створення одноденно-актуальної експозиції відноситься до фактів того ж гатунку, як і організація візиту Ющенка до третьорядного японського університету, тільки задля того, щоб отримати у нагороду поблажливе відношення Вождя і щоб потім розрекламувати на весь світ, що Ющенко ознайомився з японськими технологіями бджолярства. Так ніби-то в Японії інших технологій і не існує, і так, ніби бджолярство — це те, чим Японія може шануватися перед світом. Це та сама, здавна відома нам ситуація, коли відсутність професіоналізму підміняється підлабузництвом. Як видається, ця державна політика залишається без змін, і тенденцій до змін поки не прослідковується.

”Український слон” так і не проснувся 

Але залишається невирішеним все-таки кілька питань. Зважаючи на вбогість експозиції загалом зрозуміло, що подібного рівня виставка могла би бути організована і спроектована якщо навіть і не трьома школярами, то щонайбільше студентами першого курсу будь-якого (навіть не художнього профілю) університету. І часу на дизайн, комплектування і створення експозиції потрібно було б від тижня до десяти днів від сили.

В той же час в описах на офіційній сторінці експозиції дуже промінентно фігурують такі собі солідно виглядаючі Виконавчий комітет з підготовки та забезпечення участі України у Всесвітній виставці «ЕХРО 2005», Національний комплекс «Експоцентр України» і фірма Карше. Послужний список останньої (http://www.carshe.com/) нараховує проектування багатьох серйозних виставок, таких як, наприклад, CEBIT, Hannover Messe, тощо.

А питання, яке хвилює мене таке: чи це фірма-проектант Карше тільки цього разу так «просіла» з розробкою української експозиції і цей випадок можна відносити до прикрих помилок класу «і на старуху буває проруха», чи ж мова йде про систему? І чи попередні розробки Карше були такими ж недолугими? Якщо останнє вірно, то не доводиться дивуватися тому жалюгідному стану, в якому знаходяться інвестиції в Україну. І якщо низька кваліфікація проектантів попередніх виставок була відома раніше, тоді, можливо, потрібно говорити про перекачування державних бюджетних грошей в комерційні структури?

Але це тільки питання.

Незалежно від відповіді на це питання вже в котрий раз доводиться просто констатувати факт: ось і іще один шанс для України втрачено... Втрачено безповоротно. Скільки їх ще там залишилось? Мабуть, що небагато. З кожним таким втраченим шансом Україна наближається до тієї межі, де шансів вже не буде.

Практично не залишається їх вже тут, в Японії. Перевпевнити будь-якого бізнесового японця в тому, що Україна — це держава з передовою технологією після такого роду виставок буде ой, як важко.

Мабуть, що вже на добре перевалившому за десяток році незалежності врешті-решт треба розучитися радіти кожній можливості побрати участь у світовій виставці. Замість цього варто просто брати участь. З усіма випливаючими з цієї останньої фрази обов`язками, відповідальністю і вимогами до професіоналізму.

Дмитро Ковальов, Токіо

 

Авторська публікація цього матеріалу вперше з'явилась на сайті "Краяни" 11.09.2005. Стаття також передрукована 11.09.2005 сайтом RUpor.info

 

Повернутись на початок сторінки


Корисні лінки

офіційний веб-майданчик українського розділу ЕКСПО
Сайт, який було створено Національним комплексом «Експоцентр України» спеціально для участі України у Всесвітній виставці «ЕХРО 2005» в Японії. Мови сайту - українська, англійська.

Про Україну на «ЕХРО 2005»
Японськомовна версія сайту "Японська сторінка" була доповнена сторінкою про українську експозицію на EXPO 2005. Ми розповіли японським відвідувачам нашого сайту про український павільйон і особливості експозиції України на Міжнародній виставці EXPO 2005, що цього року з 25 березня по 25 вересня проходить у префектурі Айті в Японії

Україна в японському WEB'і
Напередодні святкування Дня незалежності України "Японська сторінка" вирішила провести власне невелике дослідження присутності інформації про Україну в японському Інтернет-просторі. Ми вирішили подивитись, як представлена Україна у всесвітній мережі японською мовою і що можуть довідатися про Україну японські користувачі Інтернет.

На Expo-2005 Україна здивувала увесь світ макетами скіфських бабів з пінопласту
"Повним провалом обернулася участь України у Всесвітній виставці Expo-2005, що проходить у Японії. Про це повідомив один з організаторів українського стенда Анатолій Распопов", - розповідає сайт "Обком".

Концепция от компании "Карше"
"Стенд на выставке - это всегда лицо экспонента, его визуальная презентация. А если экспонент - вся Украина, каким должно быть это лицо? Однозначно, оригинальным и самобытным. Такую цель поставила перед собой известная украинская архитектурная компания "Карше", создавая концепцию выставочного стенда для "ЕХРО 2005". На тендер, определяющий генерального застройщика и официального партнера Национальной экспозиции, компания вышла с тремя вариантами концепции и была поражена… "Серьезной профессиональной конкуренции мы не увидели", - рассказывает директор компании "Карше" Александр Карпов. "Мы поразились тому, что участниками тендера были либо архитекторы-строители или просто любители, а не профессиональные застройщики. А представленные концепции были наивные, и к всемирной выставке имели весьма отдаленное отношение. В чем причина такого участия, вопрос к организаторам. Мы предоставили на тендере три варианта фасада, один из которых был самый оригинальный по задумке. Именно он и выиграл", - інформація сайта expodata.com.ua

Україна на “Expo 2005”
"Всесвітня виставка "Експо 2005", яка проводиться під егідою Міжнародного бюро виставок лише один раз на 5 років, вже протягом 150 років - найголовніша та найвидатніша подія міжнародної виставкової індустрії. Всесвітня виставка "Експо 2005" - перший захід такого масштабу в XXI столітті... Костянтин Новицький, головний режисер Виконавчого комітету з підготовки та забеспечення участі України у Всевітній виставці “Expo 2005”: "Україна - маловідома держава в Японії і взагалі в регіоні і, користуючись можливістю взяти участь у цій виставці, ми маємо максимально заявити про себе, щоб це було і цікаво, і різнопланово. Ми прийшли до такої концепції - треба людям про себе розповісти, показати хто ми є, звідки наші корені, якого ми роду. Ми вирішили, що оскільки Україна як незалежна країна - зовсім ще молода, показати наші історичні коріння, тобто епоху Трипільської культури, цивілізації. Це вже науково доведено, що Україна була епіцентр цієї культури. Тим паче, що тема виставки - це мудрість природи...", - розповідає сайт expodata.com.ua

Cайт для международной выставки EXPO 2005 в Японии
"Компанией АВАНПОРТ был разработан сайт для международной выставки EXPO 2005 в Японии. Выставка посвящена природе, ведь в связи с угрозой глобального потепления именно сейчас это наиболее актуальная тема. На выставке будут представлены украинские компании, продукция которых, в той или иной степени, решает вопросы уменьшения вреда наносимого человечеством окружающей природе. В связи с этим, за основу дизайна был взят лейтмотив совместного существования природы и человека. Сайт полностью рисованый с тематическими иллюстрациями на каждый раздел. Кроме этого на сайте живут два японских духа леса Кисоро и Моризо, с которыми можно даже пообщаться", - розповідає сайт розробника інтернет-проекту avanport-design.com. На жаль, ми не відчули, що це є сайт, що присвячений експозиції України на виставці, яка проходить саме в Японії. На сайті є українська мова, англійська, але нема мови тієї країни, що є хазяйкою виставки - тобто Японії - країни, у якій, на жаль (на жаль - для тих, хто створив цей сайт), спілкуються саме японською мовою. Знаючи рівень володіння пересічного японця українською мовою (а також і англійською), постає запитання: "А для кого, власне, був створений цей сайт?".

Организаторы украинской выставки в Японии заявляют, что их оболгал аморальный тип
"В «Обком» сегодня поступил пресс-релиз следующего содержания: Украина на ЭКСПО-2005, правда о скифах и о мудрости 20 сентября 2005г. на сайте появилась статья «Украина шокирует мир скифскими бабами», в которой были приведены субъективные высказывания г-на Распопова относительно участия Украины во Всемирной выставке ЭКСПО-2005 в Японии. Именуя себя «одним из её организаторов» и искажая факты, г-н Распопов распространяет ложную информацию, и таким образом представляет украинскую экспозицию на Всемирной выставке, как презентацию «подсолнухов и пластиковых вертушек»...", - інформація з сайту "Обком".

ІЗ СЕЛА ТУЛИЧІВ – НА ВИСТАВКУ В ЯПОНІЮ
"Про Японію я і гадки не мала. Це така далека й така загадкова країна! І раптом Національна Спілка народних майстрів України запропонувала мені поїхати до Японії і представляти наше народне мистецтво на міжнародній виставці ЕКСПО-2005! Міжнародна агенція «Україна—Арт» відрядила нас, майстра по кераміці Юрія Нечая з міста Кременчука, що на Полтавщині, і мене, протягом місяця творчо працювати в павільйоні України. Незабутні враження почалися під час перельоту Київ—Мюнхен—Токіо—Нагойя. Я вперше лечу літаком і так далеко... Вперше подивилася, та ще й з висоти, на місце свого народження — Сибір... Павільйон України на ЕКСПО був представлений народним мистецтвом, фольклором, ювелірними прикрасами з бурштину, національною кухнею. Щодня нас відвідувало до 20 тисяч людей, одного дня було навіть 24 тисячі. Головний глядач — японці, але там були й представники зі всього світу...", - розповідь про дивовижну подорож до Країни сонця, що сходить, народної майстрині із села Туличів Марії Кравчук на сайті volyn.com.ua .
 

Повернутись на початок сторінки


     

На головну ] Нагору ]

 


Интернет реклама УБС
  Аніме та манґа українською Лучшие проекты о Японии.    

Забороняється відтворення будь-якої інформації з цього сайту, текстової чи графічної!

Запитання та зауваження з питань оформлення та змісту сайту надсилати на адресу: japan4you@ukr.net.

Copyright © 2005-2018 Фонд "Мрії здійснюються". No reproduction or republication without written permission.

 

  Останнє оновлення: 23.02.2018